Ласкаво просимо до школи!

kfcrfdjghjcbvj 1

Не всі першокласники готові до шкільного життя. Річ у тім, що майже в кожного другого не сформовані моделі соціальної поведінки.

Це потребує переосмислення завдань виховання в період дошкільного дитинства, зокрема в сім'ї. Саме батьки мають чітко усвідомлювати, чи достатньо готова їхня дитина до активного включення в широкий соціальний простір, яким є сьогодні шкільне життя та свою відповідальність за це.

Аби бути успішною до початку шкільного навчання, дитина має усвідомлювати себе в новому статусі, відчувати зміни у ставлен­ні до неї близьких, зрозуміти та прийняти зміни, що відбуваються в ній. Дитина має бути фізіологічно зрілою, соціально й інтелекту­ально розвиненою відповідно до свого віку.

Шестирічний першокласникза особливостями свого пси­хічного розвиткує дошкільником. Він повністю залежить від сво­го емоційного стану, що ускладнює стосунки з педа­гогом та колективну роботу на уроці.

У шестирічок зазвичай доволі завищена самооцінка, тому будь-яке зауваження або негативна оцін­ка зумовлюють у них стан тривожності та дискомфорту.

kfcrfdjghjcbvj 2     kfcrfdjghjcbvj 3

Сучасна школа — це серйозне фізичне, інтелектуальне, психо­логічне та соціальне навантаження для організму першокласника. Адже ритм його життя повністю змінюється. І якщо з інтелекту­альним навантаженням більшість дітей може впоратися, то із соціально-особистісним — зазвичай ні.    

Шестирічки швидко вчаться підкорювати свою поведінку шкільним правилам та при цьому страх порушити їх переважає над задоволенням від їх дотримання. Видат­ний дитячий психолог Даніїл Ельконін вважав, щоголовним кри­терієм готовності до шкільного навчання є розвиток довільності поведінки, формування соціальних правил як внутрішніх утворень особистості. Проте сучасні дослідження свідчать, що саме соціаль­на адаптація в багатьох першокласників проходить із труднощами. Вони часто хворіють, що негативно впливає на навчання, нерідко трапляються шкільні неврози, виникає шкільна дезадаптація.

Аби дитина змогла успішно адаптуватися до умов школи, бать­ки мають забезпечити формування в неї основи її соціальної компе­тентності у дошкільному віці, де вибудо­вується ієрархія мотивів та їх супідрядність.

Саме в цей період в дитини окреслюється перша цілісна картина світу, формується самосвідо­мість, самооцінка та особистісна культура, у центрі якої - система ставлень дитини до себе, інших людей та світу в цілому.

Важливо, щоб цей складний процес, із одного боку, не завершується в момент вступу дитини до школи, а з ін­шого — на межі дошкільного та молод­шого шкільного віку він може зазнати перших серйозних змін, навіть зламів. Передусім вони пов'язані зі вступом дитини до школи та сформованістю в неї психологічної готовності до систематичного навчання.

Ставлення батьків — це система різноманітних почуттів щодо дитини, поведінкових стереотипів, своєрідності сприймання і розуміння батьками характеру та особистостей дитини, її вчинків.

kfcrfdjghjcbvj 4  kfcrfdjghjcbvj 5  kfcrfdjghjcbvj 4

У цей важливий період на розвиток особистості дитини най­більше впливає сім'я, зокрема система взаємин батьків і дитини. У системі взаємин «батьки – дитина» формується фундамент за­гальнолюдських і культурно – національних цінностей особистості, який обумовлює психічний розвиток та соціальну компетентність дошкільника. Саме вона є важливою складовою психологічної готов­ності дитини до шкільного життя.

Батьки мають вагомий вплив на процес соціалізації дитини, зо­кремавизначальними є:

  • стиль сімейного виховання;
  • особиста поведінка батьків у складних ситуаціях, яку дити­на наслідує свідомо чи несвідомо;
  • цілеспрямоване навчання дітей конструктивних методів розв'язання складних ситуацій.

Завдяки спілкуванню з дорослими, як носіями суспільно-історичного досвіду людства, в дитини з'являються інтерес до людей та вмін­ня розуміти інших, долучатися до спільної діяльності з однолітками та дорослими, об'єднувати з ними свої зусилля для досягнення спільного результату, оцінювати власні можливості, поважати бажання та інтер­еси інших людей.Взаємодія з іншими людьми є своєрідним видом входження дитини в людський соціум, що потребує вміння узгоджу­вати свої інтереси, бажання, дії з іншими членами товариства.

Саме батьки мають закласти дитині основи культури спілкування, добро­зичливого ставлення до інших людей, використовуючи сам процес спілкування як важливий виховний чинник, постійно підвищуючи особисту виховну активність і культуру спілкування в сім'ї.

Емоційне спілкування з батьками стимулює розвиток емоційної сфери дитини. Проте існує і зворотній вплив — розвинута емоційна сфера визначає характер і ефективність процесу спілкування. Саме за такого взаємовпливу дитина набуває навичок вста­новлення і продовження контакту в певних ситуаціях, вчиться розпізнавати емоційний стан співрозмовника, порівнюючи його зі своїм. Цей досвід стає допоміжним інструментом у спілкуванні з дорослими та однолітками поза межами сім'ї.

kfcrfdjghjcbvj 6  kfcrfdjghjcbvj 6  kfcrfdjghjcbvj 6

Багато батьків нехтують емоційним спілкуванням з дитиною. Хоча саме в дошкільному віці вона потребує цього найбільше. Бать­ки не усвідомлюють сповнанебезпеки деформації особистості,якщо в перші роки життя дитини не задовольнити її потреби в спо­внених позитивними емоціями контактах із близькими дорослими. А задовольнити таку потребу можна лише тоді, коли дитина відчу­ває, що вона є об'єктом емоційної уваги й небайдужого ставлення батьків. Саме емоційне спілкування з батьками пробуджує в дитині емоційну чутливість.

Здебільшого таке спілкування відбувається тоді, коли бать­ки жаліють дитину через отримані синці, подряпини або під час не­здужання. Для неї це безперечно дуже важливо. Проте обмеження емоційного спілкування з дитиною лише вираженням жалю до неї не є основою, на якій можна виховати у дитини здатність відчува­ти емоційний стан іншого, а також адекватно виявляти свої емоції та поводитися відповідно до ситуації.

У дошкільному віці формується такий важливий особистісний компонент як базова довіра до світу — уявлення дитини про надій­ність дорослих, емоційна близькість із ними. Якщо в сім'ї сформова­на правильна система взаємин, правильне ставлення батьків до ди­тини, до процесу її виховання, то дитина зростає відкритою до світу, проявляє інтерес до процесу спілкування, готова сприймати нових його учасників. За таких обставин у неї поступово розвивається ідентичність особистості —основна умова її психічного здоров'я.

Дуже важливо, аби досвід перших емоційних стосунків був позитивним. На думку психологів, ранні невдалі афективні стосунки з близькими дорослими та однолітками або ж дефектність емоційного спілкування з оточенням небезпечні для подальшого формування особистості. Це може проявитись у та­ких стійких феноменах як невпевненість та агресивність.

У невпевнених дітей формується безпринципність, почуття безпорадності перед будь-якими труднощами, комплекс неповноцінності. У дітей з підвищеною агресивністю проявляється вороже ставлення до інших, жорстокість, схильність розв'язувати кон­флікти за допомогою насильницьких, деструктивних методів.

kfcrfdjghjcbvj 7            kfcrfdjghjcbvj 7

Сім'я може чинити як позитивний, так і негативний вплив на формування особистості дитини. Ніхто не ставиться до дитини ліп­ше, ніж батьки, не любить її сильніше за них, не піклується про неї так, як вони. Проте жоден інший соціальний інститут не може за­вдати стільки шкоди дитині в процесі виховання, скільки сім'я. Саме тому рівень відповідальності батьків за цей процес особливо в стар­шому дошкільному віці має визначальний вплив не лише на успіш­ність навчання в школі, а й на майбутнє життя дитини.

Батьківська відповідальністьце сукупність обов'язків та прав, спрямованих на забезпечення морального й матеріального благополуччя дитини, зокрема на піклування про неї, підтримання з нею особистих взаємин та забезпечення її освіти, утримання, правове представництво та управління її власністю

Батьківство завжди буде первин­ною місією кожної людини, а батьків­ська відповідальність — головною щодо будь-якої іншої відповідальнос­ті. Батьківська відповідальність — це важливий структурний компонент батьківства, елемент системи цінніс­них орієнтацій сучасної сім'ї, складова моральної свідомості особистості.

Нині не всі батьки вміють створювати соціальний простір у сім'ї, де дитина отримала б змогу вибудовувати взаємини з найближчим оточенням.

На жаль, це є особливіс­тю сучасних батьків. їхня увага зосереджена лише на задоволенні потреб дитини в батьківському розумінні. Тож поза увагою бать­ки здебільшого залишають своєзавдання розкрити дитині осо­бливості соціального світу, суспільного оточення з його зв'язками. Батьки не переймаються взаєминами, що склалися в сім'ї, роллю, яку вони визначили дитині, і ким вона відчуває себе насправді. Вони майже не замислюються над тим, із якою позицією «Я» відпус­кають дитину в соціум.

Нині більшість батьків не усвідомлює своєї ролі в житті дитини, рівень своєї відповідальності за її виховання.

У батьків переважає схематичне, а іноді навіть примітивне уяв­лення про вікові та індивідуальні особливості дітей. Зокрема, турбота про підготовку до школи відбувається на рівні «гото­ва - не готова» - уміє писати та читати, має певний словнико­вий запас з іноземної мови або ж ні.

Про соціальну адаптацію, про можливі проблеми та труднощі дитини в новому соціумі навіть не йдеться. Значний відсоток бать­ків не замислюється над тим, що чекає на їхню дитину за межами рідного дому та дитячого садка: уроки читання та письма або бурх­ливе море соціуму з його проблемами та конфліктами, незнайомі люди різного віку зі своїми індивідуальними особливостями.

Колектив класу для кожного першокласника є формальною групою незнайомців без внутрішньо - групових зв'язків та традицій. Тож дитина обирає спосіб поведінки, керуючись лише власними ціннісними орієнтаціями, які засвоїла в сім'ї.

Для досягнення належного рівня соціальної компетентності дитині не достатньо знати лише правила поведінки. Вона має усві­домити їх значення і цінність, прийняти, спробувати застосовувати в стосунках з іншими людьми, самостійно пережити ті чи ті емоції і навчитися відчувати людей, які її оточують. Зовнішні моральні норми мають стати для дитиниреальними мотивами поведінки.Для цього батькам слід створити сприятливі умови для її постійної взаємодії як з однолітками, так і з дорослими. Саме за таких умов можна сподіватися, що дитина засвоїть моральні норми поведінки та цінуватиме в подальшому дружні, гармонійні взаємини. Усе це є основою формування совісті.

У дошкільників, які не набули досвіду застосування правил поведінки, надалі виникають проблеми, що призводять до таких по­рушень емоційної сфери, як схильність до вну­трішньо особистісних і міжособистісних конфліктів.

Діти з такими порушеннями, зіткнувшись у школі з першою ж конфліктною ситуацією, замикаються в собі. Це призводить до від­чуження, проявів асоціальної поведінки, а отже, негативно впливає на навчальний процес.

Першокласник має бути готовим не лише до засвоєння знань, а й до нового способу життя, нового ставлення до людей і сво­єї діяльності.

Він має виробити в собі правильне ставлення до шкільних обов'язків, зуміти налагодити взаємини з педагогом та одноклас­никами.

На початок нового дорослого життя шестирічки реагують по-різному. На цьому відповідальному етапі багато що залежить від під­тримки та розуміння батьків.

Утім більшість із них займають дві крайні позиції:

- Одні схиль­ні перекладати весь тягар шкільних проблем на плечі шестиріч­ного першокласника, який за суттю функціонування психіки є ще дошкільником.

- Друга група батьків, навпаки, прагнуть якомога більше відгородити дитину від усіх шкільних проблем, які здебільшого є звичними шкільними си­туаціями. Тож самі записують домашнє завдання, складають порт­фель, вирішують конфлікти з однолітками тощо.

Ці обидві позиції не сприяють ні ефективній адаптації дитини до школи, ні її зростанню, не стимулюють вони і емоційного спілку­вання батьків з дитиною.

То ж постарайтесь знайти «золоту серединку».

Успіхів вам!

kfcrfdjghjcbvj 8  kfcrfdjghjcbvj 8  kfcrfdjghjcbvj 8

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Автор : btamedia
Відправити в DeliciousВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom