Громадянське виховання у дошкільному навчальному закладі

   Нині, на межі віків і тисячоліть, у період серйозних політичних,економічних та соціальних зламів , катастрофічного спаду духовного, морального і культурного рівня, повної втрати попередніх духовних ідеалів та цінностей в нашій країні є проблема громадянського виховання молодого покоління.

   Громадянське виховання-це формування громадськості, як інтерактивної якості особистості, що дає можливість людині відчути себе морально, соціально, політично та юридично дієздатною та захищеною.

      Уперше поняття « громадянскість » дістало певне обґрунтування і практичне втілення у працях античних філософів:

     Сократ метою громадянина античного суспільства вважав виховання доброго громадянина; «Ліпше вмерти, дотримуючись закону, аніж жити, його порушивши» - підкреслював філософ.

     Платон мету виховання вбачав у тому. щоб людина прагнула стати досконалим громадянином.

     Гомер закликав бути справедливими, поважати людську гідність простих людей. Сформована в античні часи ідея громадянського виховання з її культом вільної, гордої, з почуттям власної гідності особистості в середні віки була досить-таки принижена.

      Але вже в епоху Відродження ця ідея набуває нового розуміння:

      Томас Мор вбачав в громадськості вияв активності, в основі якої є моральність;
      Руссо стверджував, що потрібно виховувати людину, яка «живе спочатку для самої себе, а вже потім для інших».

    У «Повчанні дітям» Володимира Мономаха знаходимо тверді переконання в тому, що людину визначає передусім її духовна суть. З найдавніших часів діти були активними учасниками трудових процесів. Головне в трудовому вихованні - розвинути свідоме ставлення до праці, нетерпимість до ледарства, байдикування.
     Водночас виховувалась культура праці: вміння правильно виконувати роботу, планувати її, тощо. Досить популярним у родинних колах був термін « родинознавство».
     За часів царизму лише окремі мислителі зверталися до проблеми громадянського виховання. К.Д.Ушинський писав: «Немає людини без любові до Батьківщини, і ця любов дає вихованню правильний ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з її поганими нахилами».
      У радянській педагогіці поняття «громадянське виховання» не було, бо не було й громадянського суспільства. Як на підтвердження, наведу приклад: у двотомному «Педагогічному словнику»/виданому в Москві 1960 року зазначено, що «громадянське виховання- це реакційний напрям у буржуазній педагогіці епохи імперіалізму, яке ставить за мету виховання молодих робітників - покірливих слуг капіталу». До проблем громадянського виховання звернулися чимало педагогів, серед вітчизняних -А.С.Макаренко та В.О.Сухомлинський. Поставивши наприкінці 20-х років століття соціальний експеримент, метою якого була реалізація ідеї радянського виховання в комуні для безпритульних. А.С.Макаренко довів, що виховання в інтересах держави є результативним лише за умови, коли воно поєднується з розвитком творчої індивідуальності.

    Зважаючи на багатогранність поняття «громадянське виховання», В.О.Сухомлинський виокремив такі його складові, як: -громадянське бачення світу, -моральність і ідейну переконаність, -взаємодію людини й колективу, -моральну стійкість та гідність. В 1970р. вийшла книга «Народження громадянина», в якій формування -громадськості розглянуто на основі гуманізму.
      Початком європейської програми громадянської освіти можна вважати 1978 рік, коли відбувся міжнародний конгрес з прав людини. А в 90-і роки, коли розпочалось створення самостійних держав, знову актуалізується ідея виховання громадянина.

      В дошкільній освіті використовується кілька термінів визначення поняття «громадське виховання», значення яких хоча й близько, але ж ніяк не ідентично: ПАТРІОТИЧНЕ
                         МОРАЛЬНЕ
                         ПРАВОВЕ
    В програмі «Українське дошкілля», за якою ми працюємо, виділено «Соціально-моральний розвиток дитини». Тут акцентується увага на формуванні основ моральних якостей дошкільнят (з 1 молодшої групи) та формування основ правової культури(починаючи із середньої групи ). А зміст патріотичного виховання конкретизується в розділі «Пізнавальний розвиток»(ознайомлення з довкіллям, природою та народознавство).
      Ознайомлення дітей з народними символами та народним мистецтвом - одна із складових патріотичного виховання Наша українська державна символіка має особливе значення для формування громадянських цінностей сучасної молоді. Здійснити невеличку подорож в історію української геральдики та навчити дітей дошкільного віку «читати» таємничу гербову символіку можна використовувати бесіди, РОЗПОВІДІ тощо.

     Розглянемо детальніше історію української геральдики. Затвердження гербів українських міст розпочалося в другій половині 18 століття. Старовинний княжий символ «тризуб» був затверджений як малий УНР 22 березня 1918р. Однак надто короткий час існування УНР не дав змоги серйозно зайнятись проблемами міської геральдики. Радянський період українській геральдиці характеризується традиційною шаблонністю (шестирня та колосок), що призвело до повного нівелювання геральдичних знаків радянського періоду.
   З 1991 року, після відновлення незалежності України, українська геральдика вийшла на якісно новий рівень. Сучасний її розвиток характеризують дві тенденції:
          1. Віідновлення історичних гербів притаманних місту інших часів;

          2.Багато новоутворених гербів розроблено з урахуванням класичних правил.

     Громадянське виховання на сучасному етапі в Україні - це виховання національне. Людина без яскраво вираженого національного характеру не цікава. Народ без національних рис - безлика, рафінована маса,схожа на дистильовану воду. Якщо визначати , що розум дитини це не посудина , яку слід наповнити, а факел , який потрібно запалити , то під час передання знань має панувати атмосфера духовності, духовного зв'язку дитини з вихователем.

Автор : btamedia
Відправити в DeliciousВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom