Заповіді для мами й тата

•  Друк 
• E-mail

Деталі

Опубліковано: Середа, 04 квітня 2018, 08:40

Автор: dnz16pass

Перегляди: 60

Ставтеся до дитини як до дорослого, рівноправного члена сім'ї зі своїми правами й обов'яз­ками. Доручайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Робіть це лагідно, з до­вірою: «Який ти в нас уже дорослий, ти чудово справляєшся з миттям посуду».

• Визначайте загальні інтереси дитини — як пізнавальні (перегляд улюблених мультфільмів, казок; ігри), так і життєві (участь в обговоренні сімейних проблем).
• Давайте змогу дитині займатися творчою діяльністю — малювати, розфарбовувати, виріза­ти, робити аплікації, ліпити, конструювати, — аби підготувати її руку до письма, розвивати творчі здібності.

Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово навчайте її орієнтуватися в цінах, сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи суму на той чи той продукт. Привчайте до самообслуговування, формуйте трудові навички й вихо­вуйте ціннісне ставлення до праці.

МИСТЕЦТВО БУТИ БАТЬКАМИ

•  Друк 
• E-mail

Деталі

Опубліковано: Вівторок, 25 квітня 2017, 11:18

Автор: dnz16pass

Перегляди: 291

♦              Ваша дитина ні в чому не завинила перед вами — ані в тому, що створила вам додаткові труднощі, ані в тому, що не виправдала якихось ваших сподівань. І ви не маєте жодного права вимагати, щоб вона розв'язала ці проблеми.

♦               Ваша дитина — не ваша власність, не при­ватна річ, а самостійна людина. Вирішувати її долю, а тим паче ламати характер малюка на свій розсуд ви не маєте права. Ви мо­жете лише допомогти дитині обрати життє­вий шлях, вивчивши її здібності та інтереси і створивши умови для їх реалізації.

♦                У багатьох примхах і витівках дитини винні ви самі, тому що вчасно не зрозуміли її, не бажали сприймати її такою, якою вона є.

♦                Завжди помічайте і підтримуйте найкращі риси вашого малюка. Вірте у його сили і по­казуйте йому свою впевненість.

Як навчити дітей розповідати

•  Друк 
• E-mail

Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 03 березня 2017, 11:10

Автор: dnz16pass

Перегляди: 212

Багато дітей не можуть чітко і правильно сформулювати свою думку, опи­сати подію, висловити свої емоції. Тому важливо з раннього віку розвивати зв'язне мовлення дитини — спонукати її спілкуватися, розповідати про поба­чене, ділитися своїми враженнями.

Педагоги та психологи пропонують такі поради щодо того, як навчити дітей розповідати:

• Долучайтедитину до розповідання казки. Проговорюйте речення не до кінця і дайте дитині змогу закінчити думку, доповнивши речення одним чи кількома словами.
• Розпочинайте переказування із невеликих за обсягом текстів із про­стим сюжетом, наприклад, казок.
• Допомагайте дитині розповідати, ставлячи уточнювальні запитання.
• Не квапте дитину, дайте їй змогу подумати, що вона хоче сказати, пригадати й відтак висловитися.
• Переглядайте разом мультфільми, відвідуйте лялькові вистави. Піс­ля перегляду обговорюйте сюжет, пропонуйте дитині описати пер­сонажів — їхню зовнішність, характер. Навчайте дитину виражати свої емоції, а для цього розповідайте їй про власні враження від пе­регляду.
• 
• Використовуйте для мовленнєвої роботи з дитиною сюжетні карти­ни до відомих їй літературних творів. Спочатку разом обговорюйте картину, а відтак попросіть дитину самостійно розповісти про те, що на ній зображено, чи про окремий її фрагмент. Ефективним методом розвитку зв'язного мовлення є розповідання за серіями сюжетних картин на основі літературних творів.
• Навчайте дитину вигадувати сюжетні розповіді, наприклад, про іграшки, персонажів відомих казок, мультфільмів тощо.
• Нагадуйте дитині про певні події з її досвіду та пропонуйте розпові­сти про них.
• Стежте, щоб дитина говорила повними поширеними реченнями, і відповідно висловлюйтеся самі. Адже діти копіюють мовлення до­рослих.

Батькам про гіперактивність дітей

•  Друк 
• E-mail

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 03 жовтня 2016, 12:49

Автор: dnz16pass

Перегляди: 262

Гіперактивність у дітей— це поєднання симптомів, пов’язаних із надмірною психічною та моторною активністю. Чіткі межі цього синдрому важко провести, але, зазвичай, він діагностуєсться у дітей, що відрізняються імпульсивністю та неуважністю. Такі діти часто відволікаються. Їх легко обрадувати або засмутити. Часто для них характерна агресивність. Внаслідок цих особистих особливостей гіперактивним дітям важко концентруватися на конкретних завданнях.

Причиною гіперактивності може бутиі патологія вагітності мами, складні пологи тощо. Цей діагноз ставиться, коли батьки та вчителі скаржаться, що дитина надмірно рухлива, непосидюча та погано себе поводить або ж вчиться, ані на хвилину не може концентрувати свою увагу на чомусь одному. Однак не існує точного визначення даного стану або особливого тесту, який би одночасно підтверджував діагноз гіперактивності. Переважна кількість батьків зазначає. Що початок такої поведінки закладається ще в ранньому віці. Подібний стан супроводжується порушенням сну. Коли дитина сильно втомлюється, гіперактивність поглиблюється.