Вплив рухової активності на інтелект дитини

•  Друк 
• E-mail

Деталі

Опубліковано: Середа, 23 жовтня 2019, 07:10

Автор: dnz16pass

Перегляди: 60

Рухова активність поліпшує мозковий кровообіг та функціональний стан центральної нервової системи, активізує психічні процеси, підвищує розумову працездатність дитини.

Нерухоме положення — не природне для дитини. Навіть три-чотири місячний малюк, аби більше побачити і відчути, намагається піднятись або вимагає у дорослого змінити положення його тіла — перевернути на інший бік, взяти на руки. Дорослі, які обмежують дитину однією позою — сидінням у манежі або візочку, обмежують її у природному русі й, відповідно, у пізнанні нового.

Маленька дитина має набувати досвіду — знайомитись з новими предметами і явищами, відчувати їх на смак і дотик, пересуватися у просторі й у такий спосіб тренувати свій м’язовий апарат, готувати його до ходьби. Саме рух — найбажаніша форма навчання для дитини. Наприклад, просторові поняття: високо — низько, далеко — близько, ліворуч — праворуч, дитина ліпше засвоює, коли здійснює відповідні дії.

Детальніше...

Пам’ятай

•  Друк 
• E-mail

Деталі

Опубліковано: Середа, 15 травня 2019, 13:45

Автор: dnz16pass

Перегляди: 58

• Діти навчаються жити від життя.
• Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.
• Якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться агресивності.
• Якщо над дитиною сміються, вона стає замкнутою.
• Якщо дитина росте в докорах, вона росте з почуттям вини.
• Якщо дитина в толерантності, вона вчиться терпимо сприймати інших.
• Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити у себе.
• Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
• Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.
• Якщо дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.
• Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
• Якщо дитина виховується на основі духовних цінностей, вона вчиться бути доброю людиною.
• Якщо дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Як навчити дитину контактувати з однолітками

•  Друк 
• E-mail

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 15 квітня 2019, 06:17

Автор: dnz16pass

Перегляди: 930

Дитина доволі рано тягнеться до тих, хто подібний до неї. Та й дорослі намагаються зблизити дитину з її однолітками. Приміром, батьки приводять дитину на ігрові майданчики, записують її до різних секцій та гуртків, де вона має змогу спілкуватися та налагоджувати взаємодію з іншими дітьми. А коли батьки готують дитину до вступу до дитячого садка, то зазвичай заохочують її у такий спосіб: «У садочку багато діток, вони вміють гратися, з ними буде цікаво!» Тож у старшому дошкільному віці дитина вже має багатий досвід спілкування з однолітками.

Чимало дітей старшого дошкільного віку вирізняють дружбу як певну цінність. Приміром, бажання зустріти у школі «хороших друзів, з якими буде цікаво» займає одне з перших місць серед мрій старших дошкільників. Та й саме поняття «друг» дошкільники наділяють своєрідним сенсом: «Друг — той, хто не б’ється», «Друг не жадібний, він завжди ділиться іграшками», «З другом весело гратися», «У дитячому садочку друг завжди поруч».

Натомість уявлення батьків про друзів їхньої дитини та характер таких взаємин — нечіткі, поверхові. Дорослі вважають, що у дошкільному віці не існує справжньої дружби, а будь-яка взаємодія між дітьми — звичайні ігрові взаємини. Тож під час дитячих бійок чи конфліктів дорослі втручаються лише у найкритичніших моментах й обмежуються загальними вказівками та нагадуваннями: «Не сваріться, а то одразу підете додому», «Не жбурляйтеся піском, бо посваритесь» тощо. Утім, дорослі мають замислитися над тим, як попередити дитячі конфлікти, які переростають у жорстокі бійки й водночас є жахливим видовищем для інших дітей.

Результати бесід із дітьми, які стали свідками бійок чи конфліктів між однолітками, свідчать про інформаційну примітивність цінності «дружба», «дружні стосунки», «співчуття» тощо. Більшість дітей шести-восьмирічного віку не змогли пояснити та оцінити власну поведінку, тож обмежувалися лише загальними фразами: «Я просто стояв», «Я нічого не робив», «Я не знала, що там, просто всі побігли туди», «Ми вийшли на перерву».

Дорослі мають допомогти дитині осмислити базову цінність співжиття у соціальному оточенні.

Відповідальність батьків у цьому процесі — особлива, адже саме вони вперше знайомлять дитину з іншими дітьми. У окремих сім’ях вже є можливість для такого спілкування — йдеться про родини, де у дитини є сестри або брати. Утім, батьки не можуть обмежитися лише зауваженнями, вказівками та застереженнями. Батьки мають бути разом з дітьми, розмовляти з ними, щоб озвучити, чого прагне кожна дитина, як вона хоче гратися чи щось виконувати.

Детальніше...

Аби шкільний старт був успішним

•  Друк 
• E-mail

Деталі

Опубліковано: Четвер, 28 березня 2019, 15:18

Автор: dnz16pass

Перегляди: 240

Сучасна школа – це певною мірою випробування для дітей і батьків. Насичена програма, висока конкуренція в класі, швидкий темп подачі інформації – все це змушує батьків нервувати. Але батькам майбутнього першокласника потрібно заспокоїтися, поводитися адекватно і не хвилювати дитину.

Першокласник потребує особливої уваги батьків незалежно від того, наскільки він готовий до школи, бо навчальна діяльність для дитини є новою, відмінною від ігрової. Доки дитина не сформує основні навички роботи, батькам варто допомагати їй. Утім, ця допомога має бути психологічно доцільною.

Допомога батьків

У першому класі не задають домашніх завдань, однак час від часу педагоги пропонують дітям виконати вдома завдання, що безпосередньо не пов’язані з освітнім процесом: розповісти про свої враження від екскурсії, підготувати виступ до свята, намалювати листівку другові, скласти розповідь про домашнього улюбленця тощо. Тому основне завдання батьків першокласника — сформувати у дитини навички самоорганізації, зокрема:

• дотримуватися режиму дня;
• виконувати домашнє завдання самостійно та вчасно.

Детальніше...