Як навчити дитину контактувати з однолітками

bully1 2Дитина доволі рано тягнеться до тих, хто подібний до неї. Та й дорослі намагаються зблизити дитину з її однолітками. Приміром, батьки приводять дитину на ігрові майданчики, записують її до різних секцій та гуртків, де вона має змогу спілкуватися та налагоджувати взаємодію з іншими дітьми. А коли батьки готують дитину до вступу до дитячого садка, то зазвичай заохочують її у такий спосіб: «У садочку багато діток, вони вміють гратися, з ними буде цікаво!» Тож у старшому дошкільному віці дитина вже має багатий досвід спілкування з однолітками.

Чимало дітей старшого дошкільного віку вирізняють дружбу як певну цінність. Приміром, бажання зустріти у школі «хороших друзів, з якими буде цікаво» займає одне з перших місць серед мрій старших дошкільників. Та й саме поняття «друг» дошкільники наділяють своєрідним сенсом: «Друг — той, хто не б’ється», «Друг не жадібний, він завжди ділиться іграшками», «З другом весело гратися», «У дитячому садочку друг завжди поруч».

Натомість уявлення батьків про друзів їхньої дитини та характер таких взаємин — нечіткі, поверхові. Дорослі вважають, що у дошкільному віці не існує справжньої дружби, а будь-яка взаємодія між дітьми — звичайні ігрові взаємини. Тож під час дитячих бійок чи конфліктів дорослі втручаються лише у найкритичніших моментах й обмежуються загальними вказівками та нагадуваннями: «Не сваріться, а то одразу підете додому», «Не жбурляйтеся піском, бо посваритесь» тощо. Утім, дорослі мають замислитися над тим, як попередити дитячі конфлікти, які переростають у жорстокі бійки й водночас є жахливим видовищем для інших дітей.

Результати бесід із дітьми, які стали свідками бійок чи конфліктів між однолітками, свідчать про інформаційну примітивність цінності «дружба», bully1 1«дружні стосунки», «співчуття» тощо. Більшість дітей шести-восьмирічного віку не змогли пояснити та оцінити власну поведінку, тож обмежувалися лише загальними фразами: «Я просто стояв», «Я нічого не робив», «Я не знала, що там, просто всі побігли туди», «Ми вийшли на перерву».

Дорослі мають допомогти дитині осмислити базову цінність співжиття у соціальному оточенні.

Відповідальність батьків у цьому процесі — особлива, адже саме вони вперше знайомлять дитину з іншими дітьми. У окремих сім’ях вже є можливість для такого спілкування — йдеться про родини, де у дитини є сестри або брати. Утім, батьки не можуть обмежитися лише зауваженнями, вказівками та застереженнями. Батьки мають бути разом з дітьми, розмовляти з ними, щоб озвучити, чого прагне кожна дитина, як вона хоче гратися чи щось виконувати.

Детальніше...

Аби шкільний старт був успішним

irskmybqcnfhnn 3

Сучасна школа – це певною мірою випробування для дітей і батьків. Насичена програма, висока конкуренція в класі, швидкий темп подачі інформації – все це змушує батьків нервувати. Але батькам майбутнього першокласника потрібно заспокоїтися, поводитися адекватно і не хвилювати дитину.

Першокласник потребує особливої уваги батьків незалежно від того, наскільки він готовий до школи, бо навчальна діяльність для дитини є новою, відмінною від ігрової. Доки дитина не сформує основні навички роботи, батькам варто допомагати їй. Утім, ця допомога має бути психологічно доцільною.

Допомога батьків

У першому класі не задають домашніх завдань, однак час від часу педагоги пропонують дітям виконати вдома завдання, що безпосередньо не пов’язані з освітнім процесом: розповісти про свої враження від екскурсії, підготувати виступ до свята, намалювати листівку другові, скласти розповідь про домашнього улюбленця тощо. Тому основне завдання батьків першокласника — сформувати у дитини навички самоорганізації, зокрема:

  • дотримуватися режиму дня;
  • виконувати домашнє завдання самостійно та вчасно.

Детальніше...

Вплив мультфільмів на психічний розвиток дошкільників

vekmnaskmvvbb 1Мультфільми – улюблена розвага дітей. Раніше малюки дивились мультики не так часто, як зараз. Сьогодні все простіше і доступніше. До послуг маленьких глядачів цілодобові телевізійні програми та ютуб-канали. Веселі коротенькі відео перетворились на безвідмовного помічника батьків. Капризує – мультик, не хоче їсти – мультик, не може заснути – мультик. Все настільки легко, що задумуватись над впливом мультфільмів на психіку дитини не хочеться, а треба.

Психологи вважають, що дітям можна проводити перед екраном таку кількість часу: 

üне більше 30 хвилин - для дітей дошкільного віку, 

üне більше 50 хвилин – для дітей 7-10 років, 

ü і до 3 годин – для дітей старшого шкільного віку. Це сумарний час для екрана телевізора, ноутбука, планшета та інших гаджетів. На практиці частина батьків дозволяє уже однорічним малюкам дивитись мультики значно довше. Спочатку це не має особливого ефекту, але в 2-3 роки діти починають наслідувати героїв, а в 3-6 років мультики допомагають формувати уявлення про світ.

Мультфільми – це дитяча річ, адже вони анти документальні. Картини, фантазія, незвичайні образи, що наповнюють мультик за силою впливу vekmnaskmvvbb 3їх можна порівняти із казками. У житті дітям часом не вистачає реалізації бажаних якостей, і мультфільми допомагають упоратися з відчуттям дискомфорту.

Мультфільми здатні виконати низку важливих завдань:

• стати хорошими помічниками у вихованні. У деяких персонажів діти переймають манери поведінки, їхні вміння взаємодіяти з навколишнім світом. Деякі вчать доброті, щирості, поступливості й співпереживанню;

• розвивати креативність: під час перегляду яскравих, неординарних картинок працює фантазія, нестандартне мислення, що може бути початком творчості;

• розвивати мову: слухаючи грамотне й красиве мовлення героїв мультфільмів, діти поповнюють свій лексичний запас і можуть здивувати батьків висловлюваннями й афоризмами;

Детальніше...

Дочірні категорії

Відправити в DeliciousВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom