ЯК ТРЕБА ЛЮБИТИ ДІТЕЙ?

zr k 1Більшість батьків люблять своїх дітей. Але, на жаль, дитина ча­сто цього не відчуває. Те, що ми її годуємо, вдягаємо, вчимо — ще не достатні прояви любові, це наш обов'язок, адже народити дитину, піклуватися про неї було нашим рішенням.

Якщо Ви запитаєте своє створіння «Ти відчуваєш, що я тебе люб­лю?», що вона скаже? «Так», «Трохи», «Не дуже». Продовжіть роз­мову: «А що потрібно для того, щоб ти відчула, що я люблю тебе?».

Насправді батьки часто не знають, як треба любити, тому на­шим дітям здається, що їх люблять лише тоді, коли у вічно зайнятих дорослих є на це час. Можливо, у цьому корінь багатьох конфліктів батьків і дітей? Хто з нас може сказати, що завжди приймав своїх дітей такими, якими вони є? Мабуть, варто поміркувати над таки­ми твердженнями і, можливо, прийняти їх:

1. Діти не повинні бути для нас насамперед потенційними спорт­сменами, музикантами або інтелектуалами.

2. Якщо будемо їх любити незалежно від того, погано чи добре себе поводять, діти швидше позбавляться звичок, які нас дратують.

Аби емоції не накривали дитину

  • Контролюйте, що дитина дивиться по телебаченню, у кіно, чи можуть теле- та кінообрази потенційно вивести її з рівноваги.tvjwsytyfrhbdfkb1

Для дошкільника грань між фантазією і реальністю хитка і рухлива. Вигаданий образ може налякати дитину так само, як і реальна подія.

Не допускайте, аби дитина дивилася телевізійні передачі, у яких є те, що може її засмутити. Якщо ви не знаєте точно, чи містить телепередача що-небудь неприємне — дивіться її разом з дитиною. Тоді ви матимете змогу змінити її дум­ку, переконати. Наприклад, сказати, що актори лише грають роль, пояснити, як знято спеціальний ефект, або запевнити в тому, що події на екрані не можуть тра­питися з дитиною.

  • Обговоріть із дитиною екстремальні події якомога швидше, якщо в реальному житті сталося щось неприємне і зачепило її увагу.

Що робити, аби дитина не боялася медичних процедур

vtlbxys ghjwtlehb 2Дитина боїться!

Страх – провідна емоція, яка захоплює дитину. Інстинкт самозбереження забезпечує її від фізичного болю, що є передвісником потенційної загрози її життю. Дитина відчуває біль під час проведення ін’єкцій, щеплення або іншого впливу на шкіру чи внутрішні органи. Відчувши його одного разу, вона запам’ятає ситуацію у найдрібніших деталях. Тому, коли дитина потрапить у подібні обставини наступного разу, вона відчує страх, зокрема, перед новою загрозою болю.

Дитина не довіряє дорослим.vtlbxys ghjwtlehb 1

Дитина злиться, не реагує, коли звертаються до неї. Проте вона ще довіряє дорослим та очікує від них підтримки, порятунку. У цей момент дитину можуть помилково запевнити, що боляче не буде або маніпуляцію не проводитимуть. Дитина розслаблюється, проте знову відчуває біль.

Що відбувається з дитиною?

Окрім страху, у її підсвідомості з’являється недовіра та образа: «Дорослі ворожі до мене, світ навколо – небезпечний». Що більше подібних пережила дитина та що менше її при цьому підтримували дорослі, то сильніше вона чинитиме опір.

Дочірні категорії

Відправити в DeliciousВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom