Готуємо батьків до вступної бесіди в школі
- Деталі
- Опубліковано: П'ятниця, 03 березня 2017, 11:31
- Автор: dnz16pass
- Перегляди: 232
Перед вступом до школи майбутньому першокласнику обов'язково ставлять кілька запитань: про його стать і вік, про склад сім'ї та роботу батьків, про природу й навколишнє середовище. Навіщо це? Чи варто витрачати час на обговорення очевидних речей? Як підготувати батьків до вступної співбесіди і подальшого навчання їхньої дитини?
Найуспішнішими в школі стають діти з такими характеристиками особистісної сфери: життєрадісні, активні, допитливі, здатні фантазувати, співчувати, співпереживати тощо. Тож якщо дитина має певні проблеми у розвитку або поведінці, які потенційно перешкоджатимуть успішному старту майбутнього першокласника, фахівцям дитячого садка і батькам дитини слід об'єднати зусилля. Разом їм буде легше визначити основну причину труднощів, усунути її наслідки та запобігти проявам проблеми в майбутньому.
Що заважає першокласнику бути успішним?
Більшість фахівців і вчителі початкових класів, вважають, що навчати дитину просто, якщо вона психологічно й фізично готова до навчання. Проте, якщо така готовність у неї не сформована, то навіть уміння читати не надто сприяє успішному навчанню.
Означені труднощі можуть мати як об'єктивні причини, так і суб'єктивні, тобто такі, що притаманні конкретній сім'ї, її поглядам на виховання дитини тощо.До об'єктивних причин насамперед належать:
- легкі органічні ураження мозку;
- функціональні відхилення у мозкових структурах.
Вони, своєю чергою, провокують відставання дитини в психічному розвитку. Астенічність, як функціональна особливість організму позначається на низькій працездатності дитини, швидкій стомлюваності.
Суб'єктивні причини також ускладнюють навчання дитини. Однак вони можуть бути змінені на її користь. Це можна зробити шляхом виховання батьків та формування у них батьківської відповідальності, а також адекватними умовами розвитку дитини. До суб'єктивних причин належать:
- педагогічна занедбаність;
- порушення дитячо-батьківських взаємин.
Зауважимо, що проблеми в системі «дитина-батьки» виникають не лише через низький рівень обізнаності батьків щодо виховання й розвитку дитини. Нині провідним аспектом, який спотворює дитячо-батьківські взаємини, є видозмінені, фрагментарні або ж занадто узагальнені знання, які незастосовні для конкретної дитини і сім'ї.
Психологічна готовність до навчання в школі — це сукупність особистісних якостей, умінь і навичок, а також певний рівень розвитку психічних функційдитини, необхідних для освоєння нею шкільноїнавчальної програми в умовах навчання в колективіоднолітків.
Психологічна готовність дитини до школи передбачає:
- здатність до прийняття нової «соціальної позиції» — статусу школяра;
- вміння керувати своєю поведінкою та розумовою діяльністю;
- сформованість певного світогляду;
- готовність до оволодіння провідною в молодшому шкільному віці діяльністю — навчальною.
Готовність до школи полягає не в наявності окремих знань і вмінь, а в їх певному наборі, умінні використовувати їх у нових умовах.
Психологічна готовність до шкільного навчання — цескладне утворення, до структури якого входять мотиваційна, емоційно-вольова та інтелектуальна готовність.
Рівень мотиваційної готовності, тобто бажання дитини вчитися, визначають за такимипоказниками:
- пізнавальна спрямованість дитини, що безпосередньо пов'язана з навчанням;
- потреба в інтелектуальній активності й оволодінні новими знаннями та вміннями;
- розвиток соціальної мотивації — потреби в спілкуванні з дорослими людьми й однолітками на новому рівні.
Емоційно-вольова готовність передбачає вміння дитини свідомо керувати своєю поведінкою, зокрема:
- підпорядковувати свої дії правилу, узагальненню, яке визначає спосіб дії;
- орієнтуватися на задану систему вимог;
- уважно слухати, точно виконувати завдання, пропоновані у вербальній формі;
- самостійно виконувати необхідні завдання за наочним зразком;
- адекватно оцінювати себе.
Інтелектуальну готовність дитини, тобто її здатність керувати своїми інтелектуальними процесами, визначають за такимипоказниками:
- уміння узагальнювати й диференціювати за відповідними категоріями предмети і явища навколишнього світу; визначати істотне в явищах навколишньої дійсності; порівнювати, виокремлювати схоже і відмінне; розмірковувати, знаходити причини явищ, робити висновки;
- здатність навчатися засвоювати нові правила роботи; переносити засвоєні правила виконання завдань на аналогічні;
- мовленнєві навички засвоїти морфологічну систему рідної мови; орієнтуватися на зміст слова; робити звуковий аналіз слів; усвідомлювати словесний склад мови.
