ЯК ТРЕБА ЛЮБИТИ ДІТЕЙ?

zr k 1Більшість батьків люблять своїх дітей. Але, на жаль, дитина ча­сто цього не відчуває. Те, що ми її годуємо, вдягаємо, вчимо — ще не достатні прояви любові, це наш обов'язок, адже народити дитину, піклуватися про неї було нашим рішенням.

Якщо Ви запитаєте своє створіння «Ти відчуваєш, що я тебе люб­лю?», що вона скаже? «Так», «Трохи», «Не дуже». Продовжіть роз­мову: «А що потрібно для того, щоб ти відчула, що я люблю тебе?».

Насправді батьки часто не знають, як треба любити, тому на­шим дітям здається, що їх люблять лише тоді, коли у вічно зайнятих дорослих є на це час. Можливо, у цьому корінь багатьох конфліктів батьків і дітей? Хто з нас може сказати, що завжди приймав своїх дітей такими, якими вони є? Мабуть, варто поміркувати над таки­ми твердженнями і, можливо, прийняти їх:

1. Діти не повинні бути для нас насамперед потенційними спорт­сменами, музикантами або інтелектуалами.

2. Якщо будемо їх любити незалежно від того, погано чи добре себе поводять, діти швидше позбавляться звичок, які нас дратують.

3. Якщо будемо любити їх тільки тоді, коли ними задоволені, це викличе в них невпевненість у собі, звичку орієнтуватися лише на думку дорослого; пристосовування стане гальмом в їхньому розвиткові.

4. Якщо наша любов буде безумовною, діти позбавляться від внутрішнього особистісного конфлікту, навчаться самокритичності.

5. Якщо не навчимося радіти дитячим успіхам, діти будуть відчувати себе некомпетентними, утвердяться в думці, що старатися марно - вимогливим батькам завжди потрібно більше, ніж вона може.

zr k 2   zr k 3

Американський психолог Росс Кємпбелл радить мамам і татам:

1. Для встановлення взаємозв'язку з дітьми, частіше дивіться їм в очі. Нехай ваш погляд буде відкритим і люблячим.

2. Для дитини важливий фізичний контакт. Не обов'язково цілувати або обіймати дитину, можна доторкнутися до її руки, поплескати по плечу, скошлатити волосся — ваші доторкання роб­лять її впевненішою у собі. Особливо важливий такий контакт, коли дитина хвора, втомлена, коли їй сумно.

zr k 4     zr k 4

        Важливо не кількість часу, який ви провели з дитиною, а якість спілкування. Маємо вміти слухати і почути, бути відкритим для думок і почуттів дитини, не повчати, а обмінюватися враження­ми, відмовитися від категоричних суджень — словом, спілкуватися так, щоб у вашої дитини виробилася потреба поділитися з вами тим, чим вона живе сама.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Автор : btamedia
Відправити в DeliciousВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom