Що робити коли дитина впадає в істерику?

Дітям у віці від вісімнадцяти місяців до двох років доводиться багато чому вчитися – переживати розчарування, чекати, змирятися, коли відповідають «ні». Коли дитина уперше в житті закочує істерику, сила власного гніву вражає його, він повністю втрачає над собою контроль і випробовує те, що раніше ні з ним, ніколи не траплялося. Іноді усе відбувається так несподівано, що сама дитина злякана до смерті! «Що це було»?! - запитує він сам себе, плаче і просить у вас розради. З цього самого моменту маленькі діти починають розуміти, що вони роблять, і ПОВНІСТЮ контролюють свої емоції.

ВНІСТЮ контролюють свої емоції. Але основна мотивація будь-якого малюка – справити незабутнє враження на дорослих! Адже якщо влаштувати істерику, дорослі бентежаться, лякаються, стають напруженими і іноді виконують усі твої бажання! Таким чином, істерики, як крайній прояв гніву і різновид емоційного шантажу, можуть увійти до звички. Як з цим боротися?

Розвиток пізнавальної активності дитини

Проблема пізнавальної актив­ності дошкільників – одна з найактуальніших, оскільки активність є необхідною умовою формування розумових якостей дошкільників, їх самостійності, ініціативності. Є одним з важливих напрямків в роботі з дітьми дошкільного віку.

Формування пізнавальної активності дошкільників здійснюється в процесі навчання, де розвиваються пізнавальні психічні процеси: відчуття, сприйман­ня, пам'ять, увага, уява, мовлення.

 Пізнавальна активність визначається як стан, що пе­редує діяльності і породжує її, як міра діяльності, як риса, якість особистості, як умова розвитку та результат виховання. Пізнавальна активність розглядається у тісному зв'язку з: - самостійністю:

 -       пізнавальною діяльністю;

-         спілкуванням з дорослими та однолітками;

-         розумінням.

Адаптація до дошкільного закладу

       АДАПТАЦІЯце пристосування організму до нової обстановки (для дитини дитячий садочок, безсумнівно, є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими стосунками). Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, - а й нові контакти, оточення, нові взаємини, вимоги і обов'язки. Всі ці зміни відбуваються для дитини одночасно, створюючи тим самим стресову ситуацію, яка без спеціальної організації може призвести до невротичних реакцій: порушення емоційного стану, погіршення сну, апетиту, частих захворювань, страхів тощо.

Фактори, що впливають на адаптацію:

- Вік дитини;

- Стан здоров'я;

- Рівень розвитку;

- Характеристика нервової системи;

- Вміння спілкуватися з дорослими і однолітками;

- Сформованість предметної та ігрової діяльності;

- Наближеність домашнього режиму до режиму дитячого саду.
       Тривалість адаптації залежить від індивідуальних особливостей кожного малюка, від правильного підходу дорослих до звикання дітей. Якщо дитина активн
а, комунікабельна,, допитлива, його адаптація проходить порівняно легко і швидко.

Адаптаційний період вважається закінченим, якщо дитина:

- Їсть з апетитом;

- Швидко засинає, вчасно прокидається;

- Емоційно спілкується з оточуючими;

- Грає;

- Із задоволенням йде до дошкільного закладу.

 

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

Дочірні категорії

Відправити в DeliciousВідправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom